Ми пояснюємо, що таке орфографія, чому вона змінюється з часом і чому це важливо. Також, що таке технічний правопис.
Що таке орфографія?
Орфографія — це набір правил і правила які керують написання загальноприйнята мова. Або, як ми часто кажуть в народі, «правильний» спосіб його написання.
Ця назва походить від грецьких голосів ортез («Прямо» або «строго») і графеїн («Письмо»), але в іспанській мові воно почало використовуватися з 18 ст., коли в 1727 р. з’явилися перші орфографічні норми ідіома Королівською іспанською академією невдовзі після її заснування.
До цього моменту іспанська мова писалася дуже по-різному, іноді звертаючи увагу на фоніку слів, інші на їх етимологічне походження та латинську традицію.
Як і інші аспекти мови, орфографія є а концепція змінюється з часом, але фіксується в даний момент. Іншими словами, в конкретний момент історії існує обмежувальний, нормативний і суворий правопис, який визначає, як писати слова, щоб вони були повністю зрозумілі. Але такий спосіб письма буде іншим через одне або кілька століть, оскільки мови – це живі і змінювані організми.
Насправді, багато мов змінюють свої орфографічні стандарти, щоб адаптувати їх до різних потреб: іноді як спосіб оновлення правопису мови, а інші з метою зробити правопис простішим, більш конкурентоспроможним на міжнародному рівні та доступнішим для іноземців. .
У будь-якому випадку, правопис складається з умовних норм, тобто узгоджених за умовою. Наприклад, у випадку з іспанською мовою, 22 офіційні академії, які існують у світі, співпрацюють, щоб зберегти стабільний і універсальний набір орфографічних норм. Проте сьогодні іспанський правопис дуже мало змінився з моменту публікації в 1854 році Правопис іспанської мови.
Значення орфографії
Орфографія відіграє життєво важливу роль у стандартизації правопису мови, тобто в нормалізації, уніфікації та універсалізації її способів письма, щоб гарантувати розуміння письма будь-яким носієм того самого: у стандарти стабільні, читачі зможуть впізнати звуки зарахований до знаки візуалізації без особливих проблем.
Це стає дуже очевидним, якщо ми подумаємо, що в іспанській вісімнадцятому столітті існували надзвичайно великі межі двозначності щодо написання букв, звуки яких подібні, наприклад b / v, c / s / z і / ll og / j, а також станом на використання розділові знаки і з акценти правопис. Таким чином, декілька тексти на одній мові вони могли мати дуже різні письмові форми.
Технічний правопис
Він відомий як технічна орфографія до норм і стандартів письма, які застосовуються лише до текстів, призначених для спеціалізованих читачів, тобто дотримуються власних тенденцій у способі висловлювання, оскільки вони не призначені для споживання всій аудиторії. Цей тип правопису певною мірою відхиляється від загального правопису мови, але водночас вписується в нього. Це охоплює такі випадки:
- Спеціалізована орфографія. Те, що стосується всіх типів знаків, які не є саме буквами, таких як наукові знаки, технічні знаки тощо.
- Орфографія реклами. Той, що стосується текстів із реклама і просування, і що стосується Засоби масової інформації, наприклад, телебачення, радіо, письмова преса тощо.
- Друкарська орфографія. Той, що стосується поєднання орфографії та типографіки, тобто способу його застосування в друкованих роботах. Насправді, його часто називають ортотипографією: набір правил, які керують «правильним» способом друкування змісту книги.