Ебола

Ебола або це Лихоманка Ебола - це інфекційне захворювання, яке викликає високу температуру і може призвести до внутрішньої кровотечі. Інфекція викликається вірусом Ебола і може передаватися від людини до людини.

Що таке Ебола?

Ебола вперше була задокументована в Центральній Африці в 1970-х. У випадку геморагічної форми еболи рівень смертності особливо високий: троє з чотирьох пацієнтів помирають від внутрішньої кровотечі.

Тропічна хвороба отримала назву від однойменної африканської річки, на якій хвороба вперше з’явилася. Поява Еболи обмежена центральною Африкою. Однак були також поодинокі випадки еболи за межами Африки, і все це простежується до попереднього перебування зацікавлених осіб у відповідних районах Африки.

Ебола виникає раз і знову при локалізованих епідеміях, в яких є кілька сотень заражених людей, приблизно половина з яких переживає хворобу.

Схематичне зображення зараження вірусом Ебола в Африці. Клацніть зображення, щоб збільшити.

причини

Причина захворювання Ебола належить до групи вірусів, які викликають геморагічну лихоманку, в т.ч. також включають віруси жовтої лихоманки та денге. До групи вірусу Ебола також належить вірус Марбург, який став причиною смерті кількох вчених у Марбузі в 1967 році, які були заражені вірусом, схожим на еболу, в лабораторії африканських мавп.

Тому передбачається, що передусім небезпечні віруси еболи - це мавпи, але також гризуни, кажани та комахи. Віруси також можуть передаватися людині, поїдаючи хворих тварин. Передача від людини до людини відбувається за допомогою рідин організму, таких як кров, виділення з тіла або прості інфекції мазка та крапель.

Помічено, що заразними є лише пацієнти в гострій фазі захворювання. Пацієнти не передають вірус Еболи в інкубаційний період до початку захворювання та після одужання.

Симптоми, недуги та ознаки

Схематичне зображення типових симптомів лихоманки Ебола у людини.

Якщо ви заражені Еболою, перші симптоми з’являються через два-21 день. Основні симптоми захворювання включають головний біль та болі в тілі, а також нудоту та [[блювоту] 9. У пацієнтів спостерігається зростаюча [[втрата апетиту] 9, що відносно швидко призводить до [[втрати ваги

Зазвичай це супроводжує високу температуру, яка проявляється ознобом, потом та іншими типовими симптомами. Зовнішня ознака - це типова висип, яка спочатку з’являється в області шиї і може поширитися на всю спину, груди та руки. При перебігу інфекції Ебола можуть працювати збої в роботі нирок і печінки.

Всього через кілька днів після початку захворювання виникає сильна внутрішня і зовнішня кровотеча, що особливо вражає слизові оболонки. Симптоми можуть виникати в шлунково-кишковому тракті, очах та інших органах і, як правило, супроводжуються посиленням відчуття хвороби. На пізніх стадіях окремі органи виходять з ладу.

Фізичний спад зазвичай починається в печінці та нирках і закінчується в мозку та серці. Крім того, може виникнути запалення мозку. Якщо перебіг важкий, з’являються ознаки септичного шоку. Вони пов'язані з серйозними проблемами кровообігу та ризиком вторинних інфекцій.

Діагностика та перебіг

Час між зараженням і спалахом Еболи може становити від 5 до 20 днів. Раптово висока температура, озноб, сильний головний біль, біль у горлі та біль у тілі - перші симптоми Еболи. Симптоми грипу часто не одразу говорять про еболу.

Пізніше виникають спазми в шлунку, блювота і діарея. Важка геморагічна форма призводить до порушень згортання крові і, отже, до внутрішньої та зовнішньої кровотечі. У страждаючих на еболу помітно кровоточить з усіх слизових оболонок, таких як очі, рот і в області геніталій. Тоді виникає небезпечна внутрішня кровотеча, особливо в шлунку та кишковому тракті.

Втрата крові призводить до шоку, колапсу кровообігу та поліорганної недостатності, від якого хворий у більшості випадків помирає.

Коли діагностовано еболу, вірус виявляється в пробах крові, сечі, слини або тканини. Зазвичай територіальне походження пацієнта або попередня поїздка у відповідні райони Африки дає початкові вказівки на наявність еболи.

Чи існує небезпека для Німеччини, Австрії та Швейцарії?

Експоненційний перебіг загальної кількості зареєстрованих захворювань (червоний) та смертей (чорний) з початку спалаху епідемії лихоманки Ебола у 2014 році до 1 жовтня 2014 року.

Ви не можете відповісти на питання загальним "так" чи "ні". Теоретично існує невеликий ризик, що мандрівники та біженці з Африки також введуть Еболу в Центральну Європу.

Експерт з Гамбурзьких вірусів Йонас Шмідт-Шанасіт з Інституту тропічної медицини імені Бернарда Нохта заявив з цього приводу: "Завдяки міжнародному авіаперевезенню можливо, що такий випадок буде завезений до Німеччини. Але в Західній Африці ніколи не буде такого спалаху. Наша система охорони здоров'я та наші культурні вимоги абсолютно різні".

Процедура безпеки - це так званий "скринінг виходу", який вже існує в країнах ризику. Пасажирів, які хочуть летіти до Європи, обстежують на наявність епідемій, лихоманки Ебола та інших симптомів. Якщо підозрюється, що мандрівник заразився, в рейсі в майбутньому буде відмовлено.

Крім авіакомпаній Brussels Airlines, на даний момент жодна авіакомпанія Європейського Союзу не здійснює рейси до країн Ебола, Ліберії, Гвінеї та Сьєрра-Леоне. Це також мінімізує безпосередню небезпеку для Німеччини, Австрії та Швейцарії (станом на жовтень 2014 року). Однак все більше біженців з Африки приїжджають до Європи сухопутним або Середземноморським. Тут ризик введення захворювання більший і непередбачуваний.

У Німеччині існує ряд лікарень та клінік зі спеціальними ізоляторами для пацієнтів із сильно заразними захворюваннями, такими як Ебола. Наприклад, у Гамбурзі, Берліні, Франкфурті-на-Майні, Дюссельдорфі, Лейпцигу, Штутгарті, Вюрцбурзі та Мюнхені.

За найгіршого випадку, великі міста спочатку зазнавали б небезпеки, оскільки їхні аеропорти роблять їх центром для мандрівників та біженців з Африки. Зараження через краплинну інфекцію та мазок також може бути можливим у підземних та приміських поїздах. Малонаселені райони, такі як Мекленбург-Західна Померанія, Баварський ліс, Гунсрюк, Ейфель, Емсланд та Високі Альпи, мали б надзвичайно низький ризик поширення Еболи.

Якщо в Німеччині все ще буде ланцюгова інфекція, федеральний уряд може оголосити надзвичайний стан за допомогою Закону про захист від інфекцій (IfSG) та насильно ізолювати та лікувати заражених людей, щоб захистити їх від решти населення.

Завдяки сучасній медичній підготовці лікарів та чудовій медичній інфраструктурі в Європі, на відміну від багатьох бідних країн Африки, існує дуже низький ризик масової епідемії вірусом еболи. Президент Світового банку Джим Йонг Кім нещодавно поставив це дуже радикально: "Тисячі людей вмирають від Еболи в Африці, тому що вони, на жаль, народилися в неправильному місці у світі".

Висновок: Навіть якщо деякі люди в Німеччині повинні заразитися вірусом Ебола, шанси на виживання хороші.

Ускладнення

Ебола, як правило, дуже серйозне вірусне інфекційне захворювання. Вірус еболи, який викликає захворювання, є одним з найнебезпечніших вірусів, відомих на сьогоднішній день. Захворювання зазвичай починається нешкідливо з грипоподібних симптомів.

Пацієнти часто скаржаться на головні болі та болі в тілі. Перші ускладнення у вигляді високої температури, нудоти та блювоти з’являються дуже скоро. Шкірні висипання та кон’юнктивіт також спостерігаються регулярно. Часто спостерігається також порушення роботи нирок і печінки.

Аналізи крові регулярно показують низький вміст тромбоцитів і лейкоцитів у постраждалих. Через кілька днів, крім інших симптомів, виникає сильна внутрішня та зовнішня кровотеча, що в основному вражає слизові оболонки. В першу чергу страждають очі та шлунково-кишковий тракт, але також можуть нападати й інші органи.

У міру прогресування хвороби різні органи часто виходять з ладу, особливо нирки, печінка, селезінка та легені. Ще одне ускладнення - це запалення мозку. Крім того, часто трапляються вторинні бактеріальні інфекції шкіри або легенів. У разі важкого захворювання також регулярно виникає різновид септичного шоку. Хворі в цих випадках часто помирають від серцевої недостатності.

Коли потрібно звертатися до лікаря?

Якщо такі симптоми, як лихоманка, озноб, головний біль, біль у горлі, біль у м’язах та зниження апетиту, це може бути ебола. Той, хто відчуває ці симптоми через одну-три тижні після подорожі до зони ризику, можливо, заразився і повинен проконсультуватися з лікарем. Медичне уточнення також необхідне, якщо згадані симптоми не вщухають пізніше, ніж через два-три дні. Якщо виникають внутрішні та зовнішні кровотечі, необхідно негайно звернутися до найближчої клініки. Так само, якщо виникають такі побічні ефекти, як спазми в шлунку або діарея.

Якщо інфекцію Ебола не лікувати, це неминуче призводить до шоку і, в кінцевому рахунку, до колапсу кровообігу або серцевої недостатності. Якщо до цього часу не викликали жодного лікаря, слід негайно попередити служби екстреної допомоги. Тим часом, медики, які надають першу допомогу, повинні надавати першу допомогу та інформувати лікаря швидкої допомоги про симптоми, коли вони надійшли. В основному, однак, еболу слід з’ясувати і лікувати, як тільки вона з’являється вперше. Кожен, у кого є певна підозра, повинен негайно обговорити це з сімейним лікарем і, якщо необхідно, безпосередньо перейти на стаціонарне лікування.

Лікарі та терапевти у вашому районі

Лікування та терапія

Поки не існує специфічного для Еболи лікування. Лікуються лише симптоми захворювання, особливо порушення кровотечі, пов’язані з геморагічною формою еболи, щоб зупинити внутрішню і зовнішню кровотечу.

Лікування в стаціонарі також є важливим заходом для запобігання подальшому поширенню вірусу, оскільки гігієнічні умови в більшості африканських лікарень погані, часто виникають локальні епідемічні спалахи.

Високий рівень смертності страждаючих на Еболу в Африці пов'язаний головним чином із пізньою діагностикою та початком лікування, а також з неадекватними можливостями лікування.

Прогноз та прогноз

Прогноз зараження збудником еболи, як правило, дуже поганий. Рівень смертності становить від 30 до 90 відсотків. Летальність залежить від типу збудника. Шанси на виживання та одужання також дещо покращуються при негайній медичній допомозі.

Однак причинної терапії немає. Організм має сам боротися з вірусом. Однак це може бути підтверджено симптоматичною терапією. Це лікування полягає у стабілізації водного та електролітного балансу в організмі. Таким чином можна зменшити летальні курси, викликані зневодненням.

Найбільшу небезпеку для організму, однак, становить велика кровотеча у внутрішніх органах.Залежно від інтенсивності кровотечі дуже часто зустрічається поліорганная недостатність. В даний час не існує терапії, яка може зупинити кровотечу під час гострої фази інфекції. Якщо імунній системі вдасться боротися зі збудником хвороби перед порушенням роботи органів, є хороший шанс на повне вилікування.

Досі не вдалося остаточно уточнити, чи буде потім вироблений імунітет проти збудника. Однак передбачається наявність імунітету до відповідного збудника принаймні на кілька років. Найбільший ризик зараження - під час хвороби. Після того, як симптоми вщухли, пацієнти, як правило, більше не заразні. Однак вірус виявляється у спермі місяці після зараження, так що він може передаватися ще довго після хвороби у разі статевого контакту.

профілактика

Такого ефективного методу, як наркотики або щеплення для профілактики еболи ще не існує. Перші експериментальні вакцини проти Еболи мають бути випробувані в Африці у 2015 році. Вчені, однак, наполегливо працюють над тим, щоб визначити головного носія вірусу Ебола. Тільки тоді може бути проведена ефективна профілактика за допомогою цілеспрямованих заходів, уникаючи контакту з цим конкретним перевізником.

З 1976 року нараховували приблизно 2500 випадків захворювання на еболу, з яких близько половини пацієнтів пережили цю хворобу. Оскільки основні райони розповсюдження в Центральноафриканському Конго, Кот-д'Івуар, Уганда та Габон не є туристичними напрямками, розподілу за межами Африки не слід було очікувати до літа 2014 року.

Однак у зв’язку з епідемією лихоманки Ебола 2014 року двох заражених американців було перевезено до США та далі лікування. Іспанець також перелетів до Іспанії для ретельного обстеження та терапії. 19 серпня 2014 року в Берліні жінку, підозрювану на еболу, перевели в карантин у ізоляторі берлінської Харите. Натомість замість Еболи жінка страждала малярією, як виявилося наступного дня.

Тому Федеральне міністерство закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина не рекомендує подорожувати до Західної Африки з 1 серпня 2014 року. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) також визнала епідемію еболи міжнародною надзвичайною ситуацією.

Догляд за ними

Заходи або варіанти догляду за ними в більшості випадків захворювання на Еболу сильно обмежені. Захворювання в першу чергу повинен лікуватися лікарем якомога швидше, щоб запобігти загибелі відповідної людини. Самолікування не може відбутися, і симптоми захворювання сильно посилюються, якщо немає лікування.

З цієї причини Ебола зосереджується на ранньому виявленні та лікуванні захворювання, щоб не було подальших ускладнень. Людина, яка постраждала, повинна ні в якому разі не ізолюватися і не контактувати з іншими людьми. Це єдиний спосіб запобігти подальшому зараженню. Лікування зазвичай проводиться за допомогою прийому ліків.

Важливо забезпечити правильну дозування та регулярний прийом, щоб полегшити внутрішню кровотечу та інші скарги. Навіть після того, як симптоми вщухли, слід провести медичне обстеження внутрішніх органів для виявлення та лікування пошкоджень. Тривалість життя постраждалих значно знижується Еболою, якщо хвороба визнається та лікується пізно. Подальші подальші заходи зазвичай не потрібні.

Ви можете зробити це самостійно

Ебола - це гостро небезпечне для життя інфекційне захворювання. Через тяжкість захворювання та ризик зараження пацієнти ні в якому разі не повинні намагатися самостійно контролювати лікування.

Люди, які страждають на Еболу, повинні звернутися до лікаря відразу після появи перших симптомів. З цієї причини майже не існує варіантів, щоб пацієнти могли допомогти собі при захворюванні. Основна увага приділяється вказівкам лікаря, особливо щодо прийому лікарських активних інгредієнтів.

Напевно, єдиним заходом для постраждалих є максимально припинити фізичні навантаження, щоб дати тілу спокій і не посилити відчуття фізичної слабкості. Уникнення руху - це майже єдиний захід, на який пацієнти можуть впливати. Усі інші рішення про лікування приймаються відповідальними лікарями.

Щоб зменшити ризик зараження інших людей, пацієнти суворо дотримуються карантинних заходів і ні в якому разі не намагаються не відповідати відповідним інструкціям. В іншому випадку вони гостро загрожують життю інших людей. Крім того, пацієнти приймають усі призначені препарати, такі як заміна рідини при симптомах діареї або ліки від внутрішньої кровотечі. Зазвичай вони отримують адаптовану їжу або настої.