Цефуроксим

Як Цефуроксим - назва препарату, що належить до цефалоспоринів. Беталактамний антибіотик використовується для лікування бактеріальних інфекцій.

Що таке цефуроксим?

Цефуроксим - бета-лактамний антибіотик, який вбиває бактерії. Походить з групи цефалоспоринів 2-го покоління. Препарат наділений широким спектром дії і може застосовуватися при помірних захворюваннях, де немає небезпеки для життя.

Цефалоспорини доступні для медицини з 1955 року. Вони були отримані в чистому вигляді з гриба Cephalosporium acremonium медиками Едвардом Пенлі Ейбрахам та Гаєм Ф. Ньютоном. Починаючи з 1960-х років, з'явилися численні похідні цефалоспорину з більш потужними ефектами, такі як цефуроксим.

У Німеччині цефуроксим пропонується під назвою продукту Elobact®. Існують також численні генеричні препарати.

Фармакологічний ефект

Як і інші цефалоспорини, цефуроксим здатний вбивати бактерії, що стосується також швидкозростаючих особин. Беталактамні антибіотики структурно обладнані спеціальним бета-лактамним кільцем, яке порушує розвиток клітинної стінки бактерій. Цей процес зрештою змушує мікроби відмирати. Завдяки дії цефуроксиму вода потрапляє в клітини бактерій, що призводить до їх набухання та розпаду.

Цефуроксим має особливо хороший ефект проти грамнегативних стрижнів. До них відносяться насамперед рід бактерій Haemophilus influenzae. Навпаки, псевдомонади та ентерококи виявляють стійкість до антибіотика. Цефуроксим дуже стійкий проти бета-лактамаз.

Цефуроксим потрапляє до шлунково-кишкового тракту через ротову порожнину, звідки всмоктується в організм пацієнта. Але також можна давати антибіотик шляхом переливання у вену. Препарат не руйнується. Натомість він швидко виводиться з організму через нирки.

Медичне застосування та використання

Цефуроксим в основному застосовується проти інфекцій, спричинених стрептококами, оскільки вони дуже чутливі до антибіотика. Це респіраторні інфекції, такі як хронічний бронхіт або пневмонія, запалення порожнини рота і горла, інфекції вуха, носа та області горла, такі як нежить, синусит, отит або тонзиліт.

Наступні показання - інфекції на шкірі, інфекції сечовивідних шляхів, запалення нирок, інфекції м’яких тканин, запалення суглобів, кісткові інфекції, лайм-бореліоз, отруєння крові (сепсис) або захворювання, що передаються статевим шляхом, такі як гонорея (гонорея).

Таблетки Цефуроксим приймають безпосередньо після основного прийому їжі. Розбивати або жувати таблетку не рекомендується, щоб не вплинути на ефективність антибіотика. Також можна зробити суспензію з сухого соку цефуроксиму. Для цього кип’ячену холодну воду змішують у пляшку із сухим соком. Потім добре струсіть пляшку. Як і у таблетках, суспензію приймають після основної їжі.

Важливо регулярно приймати цефуроксим, щоб концентрація діючої речовини в організмі залишалася високою. Максимальна добова доза від 250 до 500 міліграм рекомендується для дорослих та підлітків. Пацієнт вводить дозу кожні 12 годин. Дітям віком від 5 років надається від 125 до 250 міліграм цефуроксиму двічі на день.

Скільки часу дають антибіотик, залежить від того, якою хворобою страждає пацієнт і наскільки важкою вона є. Ні за яких обставин пацієнт не повинен припиняти терапію занадто рано, інакше хвороба може повторитися, оскільки не всі бактерії були вбиті. Це також може зробити бактерії стійкими до цефуроксиму.

Ризики та побічні ефекти

При застосуванні цефуроксиму можливі побічні ефекти. Від 1 до 10 відсотків усіх пацієнтів страждають від небажаних побічних ефектів, таких як кропив’янка, шкірні висипання та свербіж. Також можуть виникати утруднене дихання, лихоманка та проблеми з кровообігом.

Алергічні реакції проявляються або відразу після початку лікування, або через тижні. Кількість антибіотика значення не має. Якщо виникає алергія, пацієнт повинен звернутися до лікуючого лікаря і, якщо необхідно, припинити терапію.

У до 10 відсотків хворих можливі також запаморочення, головні болі та грибкові інфекції. Інші можливі побічні ефекти - дисфункція печінки, тимчасові зміни показників крові, втрата апетиту, нудота, блювання, біль у животі, непрохідність жовчі та жовтяниця.

Якщо лікування цефуроксимом триває довше, існує ризик зараження товстої кишки грибками або стійкими бактеріями, що помітно у вигляді запалення кишечника з діареєю.

Цефуроксим не можна застосовувати, якщо пацієнт має гіперчутливість до діючої речовини або іншого бета-лактамного антибіотика. У разі бронхіальної астми або алергії необхідний медичний огляд, оскільки існує ризик гіперчутливості. Цефуроксим не підходить дітям до трьох місяців.

Під час вагітності лікар повинен послідовно зважувати користь та ризик для пацієнта перед використанням. Це ж стосується грудного вигодовування, оскільки цефуроксим може переходити у дитини через грудне молоко, що часто призводить до порушень в роботі кишкової флори.

Оскільки існує ризик взаємодій, цефуроксим не слід приймати разом з аміноглікозидними антибіотиками, такими як амікацин або гентаміцин, або сечогінними препаратами, такими як торасемід та фуросемід. Існує ризик пошкодження нирок.