Солодкий конюшина

Солодкий конюшина (Melilotus officinalis), знаходиться в Європі, Північній Америці та Азії. Лікарська рослина в основному застосовується при венозних захворюваннях, проблемах з печінкою, шлунковими проблемами, головних болях, захворюваннях центральної нервової системи та лімфатичній закупорці.

Поява та вирощування конюшини

Квіти і листя дарують медоносний, солодкий аромат. Солодкий конюшина (Melilotus officinalis) або Медовий конюшина - дворічна рослина з потужним корінцем, що виростає до одного метра у висоту.

Гіллясте стебло має довго стеблові, потрійні, подовжені листя з різко зубчастим краєм, частина з яких внизу покрита дрібними волосками. Дрібні жовті квітки сидять вертикально у довгих пухких пучках на кінчиках стебел. Солодкий конюшина цвіте в період з червня по вересень.

Закриті бобові містять одне-два насіння. Квіти і листя виділяють медоносний солодкуватий аромат, який, коли висохне, нагадує запах деревини. Солодкий конюшина має смак гіркий, трохи гарячий і солоний. Трава є рідною для Європи, Північної Америки та Азії. У дикій природі росте в основному на багатих вапном ґрунтах на доріжках, дощових ділянках, кар’єрах та уламках. У культурному вигляді його вирощують як корм для тварин та бджолиний пасовище.

Солодкий конюшина містить, крім усього іншого, кумарин, мелілотинову кислоту, мелілотол, смолу, флавоноїди, сапоніни, дубильні речовини та ефірну олію. Надземні частини рослини, листя і квітучі пагони, які збирають у період з червня по вересень, використовуються медикаментозно. Вони обробляються свіжими і сушеними.

Ефект та застосування

Солодкий конюшина можна вживати всередину і зовні. Внутрішнє воно полегшує скарги, які супроводжують хронічні захворювання венозної судинної системи, такі як судоми ніг, набряки, почервоніння, біль, важкість у кінцівках або порушення кровообігу, а також допомагає при проблемах з печінкою та шлунком.

Солодкий конюшина також може бути використаний для підтримки лікування гострого тромбозу та асоційованого флебіту (тромбофлебіту), а також варикозного розширення вен та посттромботичного синдрому (наслідкове пошкодження після венозного тромбозу).

Завдяки високій частці кумарину, похідних кумарину та таніну, конюшина надає тонізуючу (зміцнюючу) та ущільнювальну дію на стінки вен. Тому його також застосовують при застої лімфи та гострих нападах геморою. Властивість кумарину використовується для того, щоб мати протизгусний ефект. Мелілотол також знижує запальну активність.

Натуропатія цінує конюшину через її піт і сечогінну, заспокійливу та сприятливу для сну ефекти. Застосування як щадного сечогінного засобу (змивання води та розчинених у ній токсинів з організму) повертається до флавоноїдів. Вони мають набряково-захисну, судинно-захисну, антиоксидантну та антиканцерогенну дію.

У гомеопатії солодкий конюшина також вводять внутрішньо при головних болях, захворюваннях центральної нервової системи та порушеннях згортання.

Правильна дозування має вирішальне значення при внутрішньому застосуванні: надмірне вживання може спричинити запаморочення та блювоту, а також типові симптоми інтоксикації. Надмірні дози кумарину є токсичними для печінки та канцерогенними. Передозування можна уникнути, використовуючи готові продукти, такі як капсули або таблетки.

Зовні квіти і трави застосовують для пом’якшення, знеболення, протизапальних і розділюючих компресів при набряках суглобів і залоз, фурункулах, виразках і ранах. Для пом’якшення компресів і промивань робиться настій з 1 столової ложки подрібненого препарату і ½ літра води.

Застосовуючи припарки з солодкою конюшиною, можна досягти цілеспрямованої стимуляції утворення гною при абсцесах.

Аналогічну дію мають мазі, пластири, припарки та трав'яні подушки з солодкої конюшини, які також рекомендують при ревматичних болях.

Солодкий конюшина зарекомендував себе і в лікуванні синців, вивихів і поверхневих синців.

Важливість для здоров'я, лікування та профілактики

Завдяки поєднанню активних компонентів, конюшина має широкий спектр застосування. При правильній дозуванні стійкі результати досягаються ефективно і м'яко.

Венозна хвороба - одне з найпоширеніших захворювань сучасних індустріальних країн. У Німеччині від другої до третьої людини у віці від 18 до 79 років страждає якась форма венозних захворювань. Жінки піддаються значно більшому ризику, ніж чоловіки.

Павукоподібні вени, ретикулярні вени, варикозне розширення вен, набряки та венозні виразки ніг - це симптоми порушеної венозної системи, які можуть призвести до серйозних вторинних захворювань та болю.

Багато факторів сприяють розвитку венозних розладів. Генетична диспозиція, ожиріння, високий кров'яний тиск, малорухливий спосіб життя, вагітність, часте, тривале стояння та збільшення віку збільшують ризик.

Дилатація судин зазвичай є причиною. Венозний клапан більше не замикається належним чином, кров стікає назад, тиск у судинах зростає і вони постійно розширюються. Судини, що лежать на поверхні, стають зовні видимими, наприклад, варикозне розширення вен.

Солодкий конюшина надає регулюючу дію на судинну систему. Поєднання кумаринових форм, флавоноїдів та дубильних речовин зміцнює та стискає судини, запобігаючи згортанню крові. Мелілотол також знижує або обмежує ризик запалення.

Солодкий конюшина забезпечує комплекс активних інгредієнтів, які можна використовувати в терапії проти венозних розладів.

Солодку конюшину можна давати лише в обмеженій мірі як профілактичний захід. Щоб запобігти розвитку венозних захворювань, слід подбати про забезпечення здорового, повноцінного харчування, адекватних фізичних вправ на свіжому повітрі та достатнього спокійного сну. Слід уникати алкоголю, нікотину та надмірного споживання кофеїну, а також зайвої ваги. Холодні бризки води Кнайпа зміцнюють венозну систему і стимулюють кровообіг.

Взагалі, натуральний препарат у правильній дозуванні організмом легше приймається та перетворюється з меншою кількістю побічних ефектів. Загальна конституція є визначальною для успіху терапії. Солодкий конюшина може призвести до стійкого успіху зцілення в поєднанні з відповідним способом життя.