Сцинтиграфія рецепторів соматостатину

Нейроендокринні пухлини (НЕТ) можна запобігти за допомогою препарату Сцинтиграфія рецепторів соматостатину поставити діагноз. Аналог соматостатину є радіоактивно міченим тракером і накопичується в тканинах високої щільності на соматостатинових рецепторах. Променеве опромінення цього дослідження приблизно відповідає випромінюванню комп'ютерної томографії живота.

Що таке сцинтиграфія рецепторів соматостатину?

Сцинтиграфія рецепторів соматостатину - це процедура візуалізації ядерної медицини, яка може використовуватися, зокрема, для діагностики нейроендокринних пухлин (NET). Наприклад в підшлунковій залозі.

Сцинтиграфія рецепторів соматостатину - це процедура візуалізації ядерної медицини, яка може використовуватися, зокрема, для діагностики нейроендокринних пухлин (NET). Ці експресують рецептори соматостатину у високій щільності, до яких пов'язується октреотид, синтетичний аналог соматостатину.

Це радіоактивно відзначається і випромінюване гамма-випромінювання виявляється за допомогою гамма-камери. Таким чином, ці пухлини, які часто недоступні для інших методів візуалізації, можуть бути локалізовані. Метод відрізняється високою чутливістю в діагностиці нейроендокринних пухлин, за винятком інсуліноми.

Функція, ефект та цілі

Основна область застосування сцинтиграфії рецепторів соматостатину - діагностика нейроендокринних пухлин (НЕТ). Це новоутворення епітелію, які в основному виникають в області живота і підшлункової залози. Вони можуть бути доброякісними або злоякісними і мають захворюваність 1-2 на 100000 на рік.

Ці пухлини експресують рецептори соматостатину у високій щільності, що використовується для виявлення ядерної медицини. Інсулінома, пухлина, що походить від ендокринних бета-клітин (острівців Лангерганса) в підшлунковій залозі, є єдиною нейроендокринною пухлиною, яка не може бути діагностована сцинтиграфією рецепторів соматостатину, оскільки не має таких рецепторів.

Використовуваний радіофармацевтичний препарат складається з аналога соматостатину, сильного комплексоутворювача та гамма-випромінювача, який називається трассером. Поширеним аналогом соматостатину є октреотид, саме тому ця процедура відома також як октреотидне сканування. Октреотид зв'язується з комплексоутворювачем, наприклад, DTPA (діетиленетріамінпентаоцтова кислота) або DOTA (1,4,7,10-тетраазациклододекан-1,4,7,10-тетраоцтова кислота) і радіоактивно маркується незадовго до використання.

Це відбувається, наприклад, із 111 індієм, який випромінює гамма-промені і має період напіввиведення 2,8 дня. З'єднання з DTPA називається 111-дюймовим пентетреотидом. Через цей короткий період напіввиведення необхідно проводити маркування радіоактивних речовин безпосередньо перед обстеженням.

Радіофармацевтик вводиться внутрішньовенно і розподіляється по організму через кров. Октреотидна частина молекули зв’язується з рецепторами соматостатину в організмі і накопичується в тканинах з високою щільністю рецепторів. Вони, природно, знаходяться в певних областях мозку, таких як гіпоталамус, кора і стовбур мозку. Крім того, різні пухлини та їх метастази експресують цей рецептор.

Сцинтиграфія рецепторів соматостатину особливо цінна для виявлення гастроентеропанкреатичних нейроендокринних пухлин (GEP-NET), які навряд чи можуть бути показані іншими методами візуалізації. Октреотидне сканування виявляє тут дуже високу чутливість. Застосовується як для первинної діагностики, так і для постановки (визначення стадії пухлини) та післяопераційного контролю.

Крім того, сцинтиграфія рецепторів соматостатину використовується для діагностики медулярних карцином щитовидної залози та пухлин клітин Меркель та для диференціальної діагностики менінгіоми та невроми. Деякі раки молочної залози та товстої кишки також експресують рецептори соматостатину. Чутливість октореотидного сканування тут значно нижча, тому його не використовують для діагностики цих захворювань.

Перший знімок зроблений гамма-камерою через чотири години після введення радіофармацевтики. Зараз радіоактивний ізотоп зв’язується з рецепторами соматостатину в організмі через компонент октреотид і випромінює гамма-випромінювання при його розпаді. У районах з високою щільністю рецепторів соматостатину спостерігається підвищене гамма-випромінювання, яке виявляється гамма-камерою та відображається у вигляді зображення.

Так може локалізуватися пухлина. Обстеження займає близько години. Це повториться на наступний день. Радіофармацевтик виводиться через нирки та кишечник. Альтернативою 111 пентетреотиду індію є, наприклад, 99 технецій тектротид, за допомогою яких можна досягти ще більш високої чутливості. Інші ізотопи, які можна використовувати, - це йод та галій. Останній використовується для позитронно-емісійної томографії (ПЕТ).

Ви можете знайти свої ліки тут

➔ Ліки від недуг і болю в шлунку

Ризики, побічні ефекти та небезпеки

Гамма-промені, як і рентгенівські промені, - це тип іонізуючого випромінювання. Вони мають здатність видаляти електрони з атомів, тобто іонізувати їх. Якщо уражаються молекули геному, тобто ДНК, можуть виникати мутації, які можуть спричинити рак.

Такі мутації та молекулярні зміни виникають знову і знову в клітинах через різні причини. Однак у більшості випадків їх можна усунути за допомогою клітинних систем відновлення.

Однак у ембріональній фазі організм особливо чутливий до шкідливих впливів. Наслідок радіаційного опромінення в матці збільшує ризик розвитку раку в дитячому віці. З цієї причини обстеження ядерної медицини вагітним жінкам протипоказано. Кожна пацієнтка повинна уникати інтенсивного контакту з вагітними жінками та маленькими дітьми в день обстеження.

У дітей показання суворі, а доза радіофармацевтики знижується відповідно до віку та ваги дитини. Оскільки радіофармацевтичні препарати можуть накопичуватися у грудному молоці, жінкам, які годують груддю, рекомендується випивати молоко перед обстеженням та переривати грудне вигодовування протягом кількох днів після сцинтиграфії.

Короткий період напіввиведення ізотопів, що використовуються в дослідженнях ядерної медицини, забезпечує те, що радіація не залишається в організмі довго. Радіаційне опромінення октреотидного сканування у дорослих становить 13-26 мЗв (мілісеверта). Це приблизно відповідає радіаційному впливу комп'ютерної томографії живота. Для порівняння: простий рентген легенів має 0,02-0,04 мЗв. Природне опромінення навколишнього середовища становить 2-3 мЗв на рік.

Прямих побічних ефектів не слід очікувати, а реакції непереносимості на застосований радіофармацевтик вкрай рідкісні. Пацієнти, які приймають октреотид як терапевтичний засіб, повинні припинити його прийом за кілька днів до обстеження.