Рифабутін зараховується до числа туберкулостатиків. Це спеціальні антибіотики для лікування туберкульозу.
Що таке рифабутин?
Рифабутин - це антибіотик, який відноситься до групи бактерицидів антибіотиків. Він продається під торговою маркою Mycobutin® і є напівсинтетичним похідним рифаміцину, який підходить для лікування мікобактерій, а також грампозитивних та грамнегативних інфекцій.
Рифабутін належить до групи туберкулостатиків. Це означає, що препарат спеціально використовується для лікування туберкульозу. Як правило, лікування туберкульозу проводять у поєднанні з іншими лікарськими засобами проти туберкульозу, такими як рифампіцин, ізоніазид, етамбутол або піразінамід, щоб протидіяти розвитку резистентності.
Рифабутін був затверджений в Європі в середині 1990-х. Діюча речовина знаходиться в списку основних лікарських засобів ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я) з 2011 року.
Фармакологічний ефект
Спосіб дії рифабутину подібний до дії рифампіцину. Рифабутин також пригнічує ДНК-залежну РНК-полімеразу чутливих бактерій, що призводить до блокування синтезу білків мікробів. Також є вказівки, що на синтез ДНК бактерій також впливає.
У деяких випадках рифабутин також може чинити позитивний вплив проти штамів Mycobacterium tuberculosis, стійких до рифампіцину. На відміну від рифампіцину активність рифабутину значно вище, що пояснюється пригніченням РНК-полімерази. Хоча близько 94 відсотків усіх мікобактерій стійкі до рифампіцину, це лише близько 20 відсотків для рифабутину, що є ще однією перевагою туберкулостатиків. Крім того, рифабутин має біологічну активність щодо бактеріального роду Heliobacter.
Якщо рифабутин приймається перорально, його вплив посилюється одночасним прийомом їжі, що містить білок. Метаболізм антибіотика відбувається частково через печінку. 85 відсотків рифабутину пов'язане з білком. Рифабутин досягає свого найвищого рівня в плазмі крові в організмі через період від шести до восьми годин. Більша частина діючої речовини виходить з організму через нирки. Період напіввиведення туберкулостатиків коливається в межах від 28 до 62 годин.
Медичне застосування та використання
Рифабутин застосовується для запобігання зараження мікобактеріями avium-intracellulare (MAI) у хворих на СНІД. Також можливо лікування MAI-інфекцій. Це робиться в поєднанні з іншими антибіотиками, такими як етамбутол, азитроміцин і кларитроміцин. Медицина також використовує рифабутин для лікування мультирезистентного туберкульозу.
Рифабутин також діє проти бактеріальних збудників, таких як Mycobacterium paratuberculosis, Mycobacterium leprae та Chlamydia pneumoniae. Терапія хронічного запального захворювання кишечника також можлива.
Звичайна доза прийому рифабутину становить від 450 до 600 міліграм рифабутину на добу. Однак якщо кларитроміцин вводять одночасно, добова доза знижується до 300 міліграм. Тривалість лікування зазвичай становить шість місяців. Для профілактики MAC-інфекцій (Mycobacterium avium kompleks) у хворих на СНІД звичайна добова доза становить 300 міліграм. Щоб запобігти розвитку резистентності, бажано заздалегідь виключити інфекції мікобактеріями.
Якщо пацієнт раніше отримував інші туберкулостатики, рекомендується збільшити дозу до 300 до 450 міліграм. Підвищення дози особливо корисно для пацієнтів, які мають імунодепресію. Рифабутин можна приймати в будь-який час доби і незалежно від їжі. Капсулу приймають раз на день.
Ви можете знайти свої ліки тут
➔ Ліки проти кашлю та застудиРизики та побічні ефекти
При застосуванні рифабутину можливі небажані побічні ефекти. Вони схожі на побічні ефекти прийому рифампіцину. Це часто призводить до збільшення печінкових ферментів, нудоти та блювоти. Інші можливі побічні ефекти можуть включати висип на шкірі, біль у верхній частині живота, діарею, біль у грудях, зміна смаку, мігреноподібний головний біль, біль у горлі, грипоподібні симптоми, синці, тривожність або жовтяниця. Іноді стілець, сеча, піт, сльозна рідина та слина стають оранжево-коричневими під час лікування рифабутином.
Рифабутін не слід приймати, якщо пацієнт підвищений чутливості до діючої речовини. Тому існує ризик виникнення бронхоспазму, еозинофілії (особлива форма лейкоцитозу) або шоку. Комбіноване лікування кларитроміцином також збільшує ризик запалення райдужної оболонки (увеїту).
Недоліком рифабутину є висока ймовірність взаємодії з іншими лікарськими засобами, такими як ті, які використовуються для лікування СНІДу. Тож можливо, що ефект від препаратів послаблюється. До уражених засобів відносяться антикоагулянти, знеболюючі, такі як опіоїди, гормональні контрацептиви, глюкокортикоїди та активні компоненти фенітоїн, дигітоксин, котримоксазол та дапсон.
Спосіб дії рифабутину, в свою чергу, може бути порушений одночасним прийомом таких препаратів, як циметидин, еритроміцин, кларитроміцин, кетоконазол та флуконазол.
.jpg)
