Ми пояснюємо, що таке граматика, її частини, рівні аналізу та які існують види. Також зв’язок між граматикою та орфографією.
Що таке граматика?
Граматика - це набір правил мову що регулюють використання даної мови, а також склад і синтаксичну організацію молитви. Її ще називають граматикою наук який присвячений загальному вивченню цих елементів. Термін походить від грец grammatiké або «мистецтво літер».
Як правило, термін граматика стосується лише синтаксичних та морфологічних аспектів мови, але зазвичай він також включає лексичні, семантичні та навіть фонетико-фонологічні елементи. Кожна мова має свою граматику, у свою чергу наділену а логіка власний, тобто свій спосіб організації мовні знаки а отже, організувати реальність.
Граматика як галузь вивчення займала філософів класичної давнини, таких як Сократ і Аристотель, хоча першим трактатом про грецьку граматику як таку була робота Кратеса де Малоса в другому столітті до нашої ери. C
Потім під час середньовічні, переважаючою моделлю вивчення граматики була модель Граматика Ars Еліо Донато, з 4 ст. Його замінили в 1492 році першим Кастильська граматика, робота Антоніо Небріа, колись латинська мова поступилася місцем мовам його нащадків, таким як іспанська, французька, італійська, каталонська, галісійська та португальська, серед інших.
Граматика та орфографія
Згадуючи граматику та орфографію, ми не говоримо про одне й те саме, хоча їх часто навчають разом, особливо в школі. Але якщо під граматикою ми розуміємо формальну логіку кожної мови, то орфографія — це правильний спосіб запису слів і супроводження їх розділовими знаками, тобто нормативною частиною мови.
Добре володіння граматикою дозволяє вам володіти правилами мови і мати можливість висловлюватися більш вільно, красно або складніше. З іншого боку, орфографія дозволяє нам адекватно вловити сказане думав написаний. Однак лише обробка цих двох речей дозволяє отримати цілком правильний вираз, без орфографічних та граматичних помилок.
Типи граматики
Основні підходи до вивчення граматики такі:
- Наказова або нормативна граматика. Як випливає з назви, воно виходить із ідеалу й відчуття правильності в мові, щоб запропонувати своїм мовцям відповідний чи рекомендований спосіб формулювати й упорядковувати свої пропозиції.
- Описова граматика. На відміну від попереднього, він не оцінює як «правильний» чи «неправильний» спосіб, у який різні носії використовують мову, а скоріше прагне зрозуміти, яким є фактичне використання мовних норм у межах спільнота або певні спільноти.
- Традиційна граматика. Йдеться про історичний набір документів та уявлень, успадкованих від попередніх цивілізацій, про граматику.
- Функціональна граматика. Він прагне бути загальною граматикою природної мови, тобто набором основних правил, застосовних до різних мов, наділених різними граматиками.
- Формальні граматики. Це назви абстрактних граматик, які можуть застосувати свою логіку до невербальних мов, наприклад мови програмування IT.
Частини граматики
Граматика складається з чотирьох чітко диференційованих гілок або частин, які обслуговують різні аспекти мови. Це:
- фонетика. Той, що стосується впорядкування звуків, що утворюють слова, а також їхньої зміни у реалізації залежно від їх конкретної позиції чи граматичного контексту.
- Морфологія. Той, що стосується способу побудови слів, тобто способу з’єднання їх коренів або основних фрагментів, наділених лексичним значенням, з іншими фрагментами, які модулюють, змінюють або визначають остаточне значення сказаного.
- Синтаксис. Той, що стосується внутрішньої організації речення відповідно до послідовної логіки, встановленої в граматичних законах і в логіці мови.
- Семантика. Той, що стосується значення слів та їх ролі в множині динаміка і шаблони, які утворюють мову.
Рівні граматики
Так само, як існують галузі або частини граматики, вони визначають рівні граматичного аналізу, тобто, на яку з цих галузей ми звертаємо увагу при спостереженні чи вивченні мови. Наприклад:
- Синтаксико-морфологічний рівень. Від поєднання морфології і синтаксису народжується морфосинтаксис, який є підходом до словесної мови з формально-функціональної точки зору, тобто у спосіб, у який слова будуються та організуються, щоб утворити мовленнєвий ланцюжок, наділений логічним значенням.
- Лексико-семантичний рівень. На цьому рівні нас турбує лише значення та його співвідношення зі словами, або те, як слово може посилатися на різні значення або навпаки.
- Фонетико-фонологічний рівень. Зі свого боку, на цьому рівні ми будемо мати справу з звуки які складають мову, тобто звуки та знаки, які ми використовуємо для їх представлення.
- Прагматичний рівень. На цьому рівні ми маємо справу з мовою в її комунікативному контексті, беручи до уваги елементи та використання, які не є канонічними, тобто вони не розглядаються в граматичних «нормах» мови, але служать опорою при вираженні їх змісту. .